Коли йдеш лише за антидепресантами, а потім дізнаєшся, що потрібна діагностика РДУГ

РДУГ

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності(РДУГ), що не був діагностований в дитячому віці часто є «задачкою з зірочкою» для фахівця, адже часто на консультацію звертаються зі скаргами на виснаження, відчуття тривоги, пригнічений настрій, безсоння, зниження мотивації, не підозрюючи, що підґрунтям цих проблем можуть бути особливості нейророзвитку.

Раніше вважалось, що прояви РДУГ в дорослому віці нівелюються, але згідно досліджень, 50-65% дітей, в яких він був діагностований з віком лише змінюють клінічну картину та часто поєднуються з депресивними та тривожними розладами, розладами особистості, біполярним афективним розладом, а інколи симптоми РДУГ навіть просто маскуються під симптоми вищеперерахованих станів.

Найпоширеніші причини:

Найпоширенішими причинами звернення до фахівців в таких випадках є тривожні розлади, зокрема генералізований тривожний розлад, соціальна тривога, панічний розлад, що зустрічаються у 25–50% дорослих з РДУГ та депресивні розлади, поширеність яких становить від 18,6% до 53,3%.

Дані високі показники пояснюються тим, що спільним для цих розладів є дисбаланс таких нейромедіаторів як дофамін та норадреналін, що відіграють важливу роль у регуляції уваги, мотивації, виконавчих функцій та емоційної регуляції.

Також люди з РДУГ можуть протягом багатьох років мати труднощі з організацією діяльності, розслабленням, втриманням фокусу уваги під час навчання та робочого процесу, потрапляти в неприємні ситуації за рахунок імпульсивних дій та вчинків. Накопичення такого досвіду часто призводить зниження самооцінки, відчуття сорому, постійного очікування невдач, проблем в професійній діяльності та особистому житті, що в свою чергу може формувати вторинну тривожну та депресивну симптоматику.

Не варто забувати і про роль компенсаторних механізмів у розвитку вище перерахованих розладів, людям з РДУГ інколи доводиться витрачати набагато більше внутрішнього ресурсу, щоб справлятися з труднощами, які для інших можуть залишатися майже непомітними, а тривале функціонування в такому режимі нерідко супроводжується емоційним виснаженням.

Важливо!

Важливо пам’ятати, що лікування “по протоколу” самого розладу в такому випадку за наявності недіагностованого РДУГ не завжди дозволяє досягти повної ремісії, так як необхідна додатково допомога в кращому розумінні себе, оволодінні новими навичками, щоб налаштувати адаптивні механізми, а в деяких випадках додається й медикаментозна терапія для корекції.

Тому під час діагностичного процесу для нас є важливим не лише стан на зараз і попередні роки, а й ретельний збір анамнезу, що стусується дитячого віку та особливостей розвитку,  щоб вчасно запідозрити, чи є певне підгрунтя і за необхідності підібрати більш ефективну, комплексну стратегію лікування.