Лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та Комплексного ПТСР (кПТСР)

Лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та Комплексного ПТСР (кПТСР)

Страх є базовою емоцією, яка рятує життя. Вона допомагає швидко реагувати на небезпеку, уникати загроз і приймати рішення в умовах високого ризику. Коли відбувається щось направду загрозливе: війна, насильство, аварії, стихійні лиха, раптова втрата близької людини психіка переходить у режим надзвичайної готовності. Це нормально! Проблема виникає тоді, коли небезпека вже минула, а нервова система поводиться так, ніби загроза досі тут і зараз. Саме так формується посттравматичний стресовий розлад.

Війна в Україні спричинила глибокі психотравми у всіх верств населення. ПТСР може розвинутись як у військових так і у цивільного населення, особливо серед осіб з тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Постійна загроза життю, активні бойові дії, поранення, втрата близьких, домівки або роботи, відчуття нестабільності, обмежений доступ до безпеки та ресурсів формують хронічний стрес і травматичний досвід. У таких людей ПТСР може проявлятися:

• нав’язливими спогадами
• флешбеками
• нічними кошмарами
• постійною тривогою
• емоційним відстороненням
• безсонням
• підвищеною дратівливістю
• фізичними симптомами напруги

Часто організм продовжує жити «за законами війни», реагуючи на загрозу навіть у безпечному середовищі, що ускладнює адаптацію до повсякденного життя та суттєво погіршує його якість. Своєчасна психіатрична та психотерапевтична допомога допомагає поступово перевести нервову систему з режиму виживання до режиму життя, відновити контроль над симптомами та повернути відчуття безпеки.

Сучасний погляд на ПТСР

Важливо чітко розуміти, що ПТСР – це не «слабкість характеру» або «нездатність взяти себе в руки». Насамперед це наслідок того, що мозок після травматичної події не зміг коректно “завершити” реакцію на небезпеку.

Людина може перебувати в безпечному місці, але організм реагує так, ніби психотравмуюча подія відбувається знову:

• серцебиття пришвидшується;
• дихання стає поверхневим, прискореним;
• м’язи напружуються;
• з’являється відчуття небезпеки «без причини»;

Мозок не розрізняє минуле і теперішнє, а реагує на спогади, звуки, запахи або образи так, ніби це реальна загроза яка відбувається саме зараз.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є не лише клінічним діагнозом окремої людини, а й значним суспільним викликом. За оцінками експертів, близько 3,9 % світового населення пережили ПТСР упродовж життя, а серед тих, хто зазнав травматичного впливу, цей розлад може розвиватися у 5,6 % випадків і вище в залежності від характеру травми (WHO 2014).

ПТСР впливає не лише на саму людину, а й на її близьких. Через симптоми розладу стає важче спілкуватися, контролювати емоції та виконувати звичні сімейні ролі. У результаті страждають стосунки, а члени родини відчувають значне психологічне навантаження.

Клінічні спостереження та емпіричні дослідження показують, що родичі та партнери часто переживають власний емоційний стрес, можуть відчувати фрустрацію, безпорадність та зміни в родинній динаміці, а деякі близькі особи зазнають симптомів вторинної травми. Через такі «ефекти хвилі» страждань один пацієнт з ПТСР може опосередковано впливати на значно ширше соціальне коло, включно з партнером, дітьми, родичами та близькими друзями. Це підсилює загальний “соціально-економічний тягар” розладу та важливість комплексних підходів до підтримки не лише пацієнта, а і його оточення.(Powling R, Brown D, Tekin S, Billings J (2024)

Коли травматичний досвід стає розладом

Не кожна травматична подія, навіть жахлива, призводить до ПТСР. У багатьох людей з часом відбувається природне відновлення. Але якщо симптоми:

• тривають місяцями;
• не слабшають з часом;
• заважають у спілкуванні, змушують ізолюватись;
• впливають на працездатність;
• знижують якість життя;

Йдеться вже не про «нормальну реакцію на стрес», а про посттравматичний стресовий розлад.

Симптоми ПТСР

За МКХ-11 ПТСР має кілька ключових груп симптомів.

Повторне переживання травми:

• нав’язливі спогади;
• флешбеки;
• яскраві тривожні сни;
• сильна емоційна або тілесна реакція на тригери;
  
  Уникання
  
• уникання розмов, місць, людей, думок, пов’язаних із травмою;
• емоційне «оніміння», відстороненість від близьких

Постійне відчуття загрози

– підвищена пильність;
– різка реакція на гучні звуки; 
– дратівливість;
– труднощі зі сном;
– постійна напруга в тілі;

Важливо: люди з ПТСР часто не пов’язують свої симптоми з травмою, вважаючи, що з ними «щось не так» або що вони «перебільшують».

Комплексний ПТСР (кПТСР)

Комплексний посттравматичний стресовий розлад (кПТСР) був офіційно введений до МКХ-11 як окрема діагностична категорія поряд із класичним ПТСР. Його ключова особливість полягає в тому, що до типових симптомів ПТСР (нав’язливі спогади, уникнення, постійне відчуття загрози) додаються більш глибокі та стійкі зміни у сфері саморегуляції.

Характерні симптоми кПТСР:
– труднощі контролю емоцій;
– хронічне негативне сприйняття себе (сором, відчуття меншовартості, «зіпсованості»);
– сталі проблеми в міжособистісних стосунках;

Такий профіль симптомів найчастіше пов’язаний із тривалою або повторюваною травматизацією, особливо в дитинстві (Cloitre et al., 2014). кПТСР не є просто «більш тяжкою формою» ПТСР, а має власну структурну специфіку.

Диференційна діагностика та коморбідність

Посттравматичний стресовий розлад потребує ретельної диференційної діагностики, оскільки його симптоми частково перетинаються з низкою інших психічних розладів.

Згідно з DSM-5-TR (American Psychiatric Association, 2022) та клінічними оглядами, ПТСР насамперед диференціюють із депресивними розладами (особливо при домінуванні анедонії, апатії, почуття провини), тривожними розладами (панічний розлад, генералізований тривожний розлад), обсесивно-компульсивним розладом, а також із розладами адаптації (APA, 2022; National Center for PTSD, U.S. Department of Veterans Affairs). Ці стани часто є супутніми і пацієнти можуть першочергово звернутися за допомогою зі станом депресії наприклад, а в процесі спостереження лікарем встановлюється ПТСР чи кПТСР.

Порушення сну та соматоформні симптоми також є частими супутніми станами (Germain, 2013, Sleep Medicine Reviews), також залежності від психоактивних речовин (Kessler et al., 1995; 2017 update).

Окремої уваги потребує диференціація з розладами особистості, зокрема з межовим розладом особистості (МРО). Комплексний ПТСР (кПТСР), описаний у МКХ-11 (World Health Organization, 2019), включає додаткові порушення афективної регуляції, негативну самооцінку та труднощі у міжособистісних стосунках. Це може клінічно нагадувати МРО, особливо при хронічній дитячій травматизації. У науковій літературі триває дискусія щодо співвідношення кПТСР і розладів особистості (The British Journal of Psychiatry, 2023). Дослідники визнають наявність симптоматичного перекриття, проте більшість сучасних даних підтримує концепцію окремих, хоча потенційно коморбідних (супутніх) діагностичних категорій.

Наявність коморбідності впливає на перебіг і прогноз ПТСР та повинна враховуватися при виборі терапевтичної стратегії. Діагностика розладу є складною та потребує клінічного мислення, лікарського спостереження, з чим можуть допомогти в центрі «Емпатія», не потрібно займатися самодіагностикою.

Хто має вищий ризик розвитку ПТСР

Лише у частини осіб, які пережили травматичну подію, формується ПТСР. У популяційних дослідженнях ризик розвитку розладу становить близько 10% (de Vries & Olff,2009).

Глобальні дані WHO World Mental Health Surveys підтверджують, що більшість населення протягом життя зазнає травматичних подій, але ПТСР розвивається лише у меншості випадків (Karam et al., 2014).

Згідно різних джерел, поширеність ПТСР у жінок у 2-3 рази вища, ніж у чоловіків (de Vries and Olff, 2009).
ПТСР може розвинутися у будь-кого, але ризик вищий, якщо:

– травма була тривалою або повторювалась;
– була відсутня підтримка після події;
– травма сталася в дитинстві;
– наявність психічних розладів в анамнезі (тривожні, депресивні розлади);
– людина пережила воєнні дії або насильство;

Діагностика ПТСР

Діагноз посттравматичного стресового розладу встановлює виключно лікар-психіатр на підставі клінічного інтерв’ю та аналізу симптомів відповідно до міжнародних діагностичних критеріїв — МКХ-10/МКХ-11 або DSM-5. Під час оцінки лікар з’ясовує наявність травматичної події, характер симптомів (інтрузії, уникнення, гіперактивація, негативні зміни мислення й настрою), їх тривалість (понад 1 місяць) та ступінь функціонального порушення.

Первинну оцінку стану можуть проводити також психотерапевт, клінічний психолог, невролог або сімейний лікар. Вони можуть виявити симптоми, що потребують подальшої спеціалізованої діагностики, та скерувати до психіатра для встановлення остаточного діагнозу.

Для уточнення симптоматики застосовуються стандартизовані шкали, зокрема CAPS-5 (Clinician-Administered PTSD Scale for DSM-5) та PCL-5 (PTSD Checklist-5). Водночас важливо підкреслити, що жоден опитувальник не є обов’язковим або самодостатнім для встановлення діагнозу. Шкали виконують допоміжну функцію — структурують клінічну бесіду, дозволяють оцінити тяжкість симптомів і відстежувати динаміку лікування, але рішення завжди базується на клінічній оцінці лікаря.

На сайті «Емпатія» доступний скринінговий тест для попередньої самооцінки симптомів ПТСР. Його можна пройти самостійно, щоб зрозуміти, чи варто звернутися по консультацію. У разі виявлення значущих симптомів зверніться до наших фахівців для повноцінної клінічної оцінки.

Інструментальні обстеження (МРТ головного мозку, КТ, ЕЕГ тощо) не використовуються для підтвердження діагнозу ПТСР, оскільки наразі не існує специфічних нейровізуалізаційних маркерів розладу.

Однак вони можуть призначатися з метою диференційної діагностики наприклад, при підозрі на органічне ураження центральної нервової системи, наслідки черепно-мозкової травми або інші неврологічні стани. Таким чином, інструментальні методи мають допоміжне значення і спрямовані насамперед на виключення соматичної чи неврологічної патології.

Коректна діагностика ПТСР передбачає комплексний підхід: клінічне інтерв’ю, оцінку коморбідності, за потреби використання стандартизованих шкал та виключення інших психічних і соматичних причин симптомів.

Лікування ПТСР: що дійсно працює

Психотерапія — основа лікування. Міжнародні клінічні настанови (NICE 2018/2022 update, ISTSS 2019, VA/DoD 2023) одноголосі: психотерапія є методом першої лінії при лікуванні ПТСР. Фармакотерапія може зменшувати окремі симптоми (тривогу, безсоння, депресію), але без психотерапевтичної роботи вона рідко забезпечує повноцінну інтеграцію травматичного досвіду.

Суть проблеми при ПТСР полягає в тому, що мозок продовжує сприймати спогади про травму як актуальну загрозу. Психотерапія допомагає поступово «переписати» цю реакцію: інтегрувати травматичний досвід у біографію людини без постійної активації системи небезпеки. Саме тому однієї лише медикаментозної підтримки зазвичай недостатньо. Вона не змінює механізмів уникання, не відновлює відчуття безпеки та контролю.

Комплексний ПТСР зазвичай потребує більш тривалої та поетапної терапії, ніж класичний ПТСР. Окрім роботи з травматичними спогадами, необхідно окремо опрацьовувати порушення емоційної регуляції, глибинні переконання про себе та труднощі у стосунках. Тому лікування кПТСР часто включає стабілізаційний етап і вимагає більше часу для формування відчуття безпеки та довіри в терапевтичному процесі.

Більшість сучасних протоколів рекомендують травмофокусовані підходи як терапію першого вибору. В Україні орієнтуються, зокрема, на міжнародні настанови та клінічні рекомендації, доступні на сайті МОЗ України (розділ клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги).

Найбільш рекомендовані методи

1. Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія (ТФ-КПТ)

Це один із найбільш досліджених методів лікування ПТСР. ТФ-КПТ:

– забезпечує можливість контрольованої роботи з травматичними спогадами у безпечному середовищі;
– допомагає поступово зменшити поведінку уникання;
– змінює дисфункційні переконання (наприклад, «світ повністю небезпечний», «я винен у тому, що сталося»);
– формує відчуття контролю та відновлює базове відчуття безпеки;
– NICE та VA/DoD рекомендують ТФ-КПТ як терапію першої лінії для дорослих з ПТСР;

2. EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing)
EMDR — це метод десенситизації та переробки травматичного досвіду за допомогою двобічної стимуляції (часто рухів очима, а також іншими способами).
– допомагає мозку переробити травматичний досвід без повторної ретравматизації;
– зменшує інтенсивність емоційної реакції на спогади;
– має сильну доказову базу та входить до міжнародних клінічних рекомендацій як метод першої лінії (NICE, ISTSS, VA/DoD);

Інші ефективні підходи

Окрім класичних травмофокусованих методів, у практиці застосовуються й інші підходи, які можуть бути ефективними залежно від клінічного профілю пацієнта:

Acceptance and Commitment Therapy (ACT): орієнтована на прийняття травматичного досвіду без боротьби з внутрішніми переживаннями;

– допомагає зменшити уникання та підвищити психологічну гнучкість;
– має зростаючу доказову базу щодо лікування ПТСР;

Гештальт-терапія (травмоорієнтований формат):

– фокусується на роботі з тілесними реакціями та емоціями;

– сприяє відновленню контакту з собою і з реальністю «тут і тепер»;

– може бути корисною як частина комплексного підходу, особливо при труднощах емоційної регуляції;

Сімейна психотерапія

ПТСР впливає не лише на саму людину, а й на її близьких. У родині часто зростає напруга, змінюється розподіл ролей, з’являється емоційне віддалення.

Сімейна психотерапія:

– допомагає покращити взаєморозуміння;
– зменшує вторинний стрес у близьких; підтримує процес одужання пацієнта;

Психотерапія є центральним компонентом лікування ПТСР. Саме вона дозволяє інтегрувати травматичний досвід, зменшити уникання та відновити відчуття безпеки. Медикаментозна підтримка може бути важливою частиною комплексного лікування, але без психотерапії вона рідко забезпечує стійкий результат.

Медикаментозне лікування ПТСР

Фармакотерапія застосовується як допоміжний метод, коли симптоми надто інтенсивні.

Найчастіше використовуються:

– антидепресанти групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) для зменшення тривоги, напруги, депресивної симптоматики, дратівливості, перепадів настрою;
– препарати для корекції сну;
– інші медикаменти, за наявністю показів, підібрані індивідуально з урахуванням стану здоров’я та наявних скарг;

Ліки не «стирають» травму, але створюють стан, у якому психотерапія стає можливою та ефективною і людина має змогу повернути собі контроль над своїм життям.

Чому варто звернутися до психотерапевта і психіатра

ПТСР, якщо він вже виник, рідко минає самостійно. Часто люди намагаються «перетерпіти», уникати спогадів, занурюватися в роботу або ізолюватися. Доволі типовою є ситуація, коли сама людина заперечує наявність проблеми або пояснює свій стан «втомою», «характером» чи «обставинами».

Водночас близькі помічають зміни: емоційну відстороненість, дратівливість, проблеми зі сном, спалахи гніву, зловживання алкоголем, уникання розмов про події. У таких випадках страждає не лише сама людина, а й її родина. Саме тому звернення до фахівця це не прояв слабкості, а крок до відновлення контролю над власним життям.

Почати можна з психолога або психотерапевта. Кваліфікований спеціаліст допоможе оцінити глибину проблеми, визначити, чи відповідають симптоми критеріям ПТСР, і за потреби скерує до лікаря-психіатра для повноцінної діагностики та вирішення питання про медикаментозну підтримку.

У багатьох випадках ефективним є комплексний підхід, коли лікар-психіатр і психотерапевт працюють у команді. Це дозволяє одночасно коригувати симптоми (тривогу, безсоння, депресивні прояви) та працювати з травматичним досвідом на психотерапевтичному рівні. В «Емпатії» фахівці працюють саме так: міждисциплінарно, з урахуванням індивідуальних потреб людини.

Важливо також пам’ятати, що підтримка родини має велике значення. Якщо людині складно зважитися на консультацію, близькі можуть делікатно запропонувати допомогу, супроводити на прийом або навіть прийти разом. Спільна консультація іноді допомагає знизити напругу і створити відчуття безпеки.

Окрім індивідуальної терапії, значну роль можуть відігравати групи підтримки. Для військових, ветеранів, а також цивільних, які постраждали від війни, в Україні діє багато спільнот і програм психологічної допомоги. У таких групах людина отримує не лише професійну підтримку, а й можливість побачити, що вона не одна зі своїм переживанням. Це зменшує ізоляцію і нормалізує реакції на травму.

Звернення по допомогу це перший і найважливіший крок. Не варто залишатися наодинці з травматичним досвідом. Своєчасна професійна підтримка значно підвищує шанси на відновлення, покращує якість життя та допомагає повернути відчуття безпеки як для самої людини, так і для її близьких.

Лікування ПТСР у психотерапевтичному центрі ментального здоров’я «Емпатія»

У центрі «Емпатія» ми працюємо з ПТСР комплексно, професійно та без осуду. Допомога надається мультидисциплінарно: психіатрами, психологами та психотерапевтами, що дозволяє враховувати як клінічні, так і психологічні аспекти стану.

Діагностику проводять досвідчені лікарі-психіатри відповідно до міжнародних стандартів (МКХ-10/11, DSM-5). За потреби призначається медикаментозна терапія з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта, його життєвої ситуації, наявності супутніх психічних чи соматичних захворювань. Паралельно підбирається психотерапевт відповідного напряму — залежно від запиту, клінічної картини та готовності людини до певного формату роботи.

Ми орієнтуємося на сучасні міжнародні протоколи лікування ПТСР і використовуємо підходи з доведеною ефективністю. Такий комплексний формат дозволяє не лише зменшити симптоми, а й поступово інтегрувати травматичний досвід, відновити відчуття безпеки та повернути людині контроль над власним життям.

📍 Центр «Емпатія» – це простір для відновлення, тут ви можете знайти підтримку та допомогу.

Макаренко Каріна Володимирівна

Лікар-психіатр, автор оригінального тексту