Лікування РДУГ

У наш час, тема РДУГ набула широкої популярності та є частим запитом для діагностики. Тож, це є вигадки, спроби зняти з себе відповідальність за свою неорганізованість і всі ми «трохи дружні»?

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – це нейророзвитковий розлад, для якого характерні стійкі симптоми неуважності та/або симптоми гіперактивності-імпульсивності, які зʼявляються впродовж дитинства та призводять до функціональних порушень в різних сферах життя (Браян П. Дейлі, 2020, с.7). Це не просто “неуважність” чи “гіперактивність” як риси характеру, а складний стан, пов’язаний з особливостями розвитку мозку, що впливає на здатність людини регулювати увагу, імпульсивність та рівень активності. Тобто, РДУГ не може бути надуманим, набутим, а все ж, це робота мозку, його нейробіологія по іншому, не типово, як в більшості населення.

Симптоми можуть значно порушувати різні сфери життя, такі як навчання, робота, відносини, комунікації, впливати на самооцінку, що суттєво знижує якість життя. Шукаючи інформацію на цю тему, ви зустрічатимете різні визначення розладу, часто Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ),  в іноземних джерелах – Adult attention-deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Також, ви можете часто зустрічати термінологію нейротиповості, що характерно для людей без діагнозу РДУГ та нейроНЕтиповості, люди з наявним РДУГ.

РДУГ у дорослих: реальність, а не виняток

Симптоми розладу найбільше проявляються в дитячому віці і, часто, зберігаються в дорослому віці, в тій чи іншій мірі. Багато хто ще вважає, навіть, серед лікарів, що це дитячий діагноз. В лікарнях було заведено ставити діагноз РДУГ лише дітям, потім при досягненні повноліття, діагноз змінювався на інший, найчастіше це були розумова відсталість, розлади особистості і, навіть, шизофренія. Дана тенденція, на жаль, і досі зберігається в багатьох державних закладах. В цій статті приділено увагу більше розладу дефіциту уваги та гіперактивностіу дорослих.

У деяких випадках цей розлад не розпізнають або не діагностують до того, як людина стане дорослою. Дорослі можуть самостійно звертатися за діагностикою, після того, як виявлено РДУГ у їхніх дітей. Симптоми дефіциту уваги та гіперактивності у дорослих можуть бути менш очевидними, ніж у дітей. У дорослих гіперактивність може зменшуватись, але труднощі з імпульсивністю, неспокоєм і концентрацією уваги можуть зберігатись. Згідно різних статистичних даних, симптоми РДУГ з дитячого віку переходять у дорослий у 30-50 %. Попри те, що РДУГ є найпоширенішим розладом нейророзвитку у світі, в Україні, майже, немає офіційно діагностованого РДУГ у дорослих (станом на 2025 рік).

Критерії встановлення діагнозу РДУГ

В європейських країнах і, зокрема, в Україні діагнози встановлюються згідно Міжнародної класифікації хвороб (МКХ). У МКХ 10-го перегляду РДУГ включено у V главу «Психічні та поведінкові розлади» (F00-F99), до підрозділу «Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці», розглядається в категорії F90 “Гіперкінетичні розлади”. Варто звернути увагу, що діагноз віднесений до таких, що «починаються в дитинстві», але це не визначає його як виключно дитячим діагнозом. Проте, лікарі часто опиралися на цей критерій, діагностуючи розлад виключно у дітей. На даний час відбувається перехід за Міжнародною класифікацією хвороб 11-го перегляду (МКХ-11), розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) класифікується як нейророзвивальний розлад у розділі “Розлади нейропсихічного розвитку” (6A0), а саме під кодом 6A05.

Діагностичні критерії РДУГ за МКХ-11 включають наявність щонайменше шести симптомів неуважності та/або шести симптомів гіперактивності-імпульсивності. Симптоми повинні бути присутні протягом щонайменше 6 місяців та проявлятися у двох або більше контекстах (наприклад, вдома та в школі/на роботі). Також має бути чітке свідчення того, що симптоми заважають соціальному, академічному або професійному функціонуванню.

МКХ-11 також передбачає різні презентації (підтипи) РДУГ:

• Переважно з неуважністю (6A05.0): Якщо основною проблемою є неуважність, і критерії для гіперактивності-імпульсивності не повністю виконуються.
• Переважно з гіперактивністю-імпульсивності (6A05.1): Якщо основною проблемою є гіперактивність-імпульсивність, і критерії для неуважності не повністю виконуються.
• Комбінована презентація (6A05.2): Якщо протягом останніх 6 місяців були присутні значущі симптоми як неуважності, так і гіперактивності-імпульсивності.
• Інші уточнені (6A05.Y)
• Неуточнені (6A05.Z)

Симптоми РДУГ у дорослих

Відповідно критеріїв, описаних в МКХ-11 та DSM-5, РДУГ підтип дефіциту уваги у дорослих може проявлятися наступним чином:

• Дорослі з розладом можуть хронічно спізнюватися, пропускати заплановані зустрічі, не встигати закінчити що-небудь до встановленого терміну;
• Можуть забувати, куди поклали речі або взагалі, в їхній кімнаті чи на робочому місці може панувати хаос;
• Можуть часто губити речі, зокрема документи, гаманець, окуляри, ключі, банківські карти;
• Важко давати раду роботі, яка потребує довготривалого зосередження уваги, адміністративній роботі, де є багато важливих деталей, можуть робити багато помилок або ж змушені витрачати більше часу, ніж інші, робити багато перевірок, щоб не допустити помилок;
• Можуть витрачати багато часу або, взагалі, не завершувати рутинну роботу, прибирання в домі, адже хватаються одночасно за декілька справ, втрачаючи по ходу фокус уваги і переключаючись від однієї задачі до іншої;
• Не можуть дочитати книгу чи додивитися фільм через важкість утримання уваги (за виключенням стану гіперфокусу)
• Часто виглядають замріяно, відсторонено, ніби не чують співрозмовника і занурюються у власні роздуми;
• Можуть не дотримуватися зобовʼязань, інструкцій, порушуючи терміни виконання, бо схильні брати на себе забагато задач;
• Часті прокрастинації, відкладання завдань, які потребують тривалого розумового напруження, зосередження. Уникають таких завдань, як впорядкування паперів, відповідей на емейли, адміністративної роботи, яку можна описати, як нудна, нецікава;
• Мають проблеми з тайм-менеджментом, організацією та розрахуванням свого часу;
• Легко відволікаються на сторонні шуми, розмови інших;
• Скаржаться на погану памʼять та увагу;
• Захоплюються новими ідеями, хобі, але швидко втрачають до них інтерес.

РДУГ підтип гіперактивності у дорослих може проявлятися таким чином:

• Дорослим з РДУГ важко всидіти на місці, часто змінюють позиції тіла, похитують ногами, хрускають пальцями, щось перебирають в руках;
• Важко чекати в чергах, висиджувати лекції, наради, тривалі зустрічі, шукають привід, щоб встати, порухатися;
• Може бути характерна не лише моторна гіперактивність, а й мисленева, коли є відчуття, ніби мозок постійно генерує якісь ідеї, навіть, коли вже немає сил на їх втілення;
• Потребують постійної зайнятості, відчувають внутрішню напругу при відпочинку, ніби «внутрішнього двигуна», можуть бути «трудоголіками»;
• Під час розмови можуть проходжуватися, легко відволікатися;
• Проявляють надмірну балакучість, близькі та друзі відмічають, що це ускладнює спілкування, бо дорослий з розладом дефіциту уваги та гіперактивності надмірно домінує, перетягує багато уваги до себе;
• Ненавмисно перебивають у розмові, втручаються в чужі розмови, адже мають потребу негайно висловити те, що подумали, щоб не забути, чи вважають це надмірно важливим;
• Порушують кордони інших, надмірно навʼязуються;
• Закінчують фрази за інших чи перебивають, не дочекавшись кінця запитання. Самі описують відчуття, що інші, ніби повільно говорять, тому мають складнощі дослухати.

Нагадаємо, що РДУГ може проявлятися переважно симптомами дефіциту уваги, або більше гіперактивністю чи комбінуванням обох типів.

Для осіб з даним розладом характерне таке явище, як гіперфокус – це стан надмірної, інтенсивної концентрації на певній діяльності, яка особливо цікава або захоплююча для людини. У цей момент людина може повністю “випадати” з навколишнього світу, ігноруючи час, потреби та інші завдання. Це може виглядати так, що людина, захопившись якимось проектом, забуває поїсти, сходити в туалет чи інші важливі речі. Може захопитися книгою (які, зазвичай, не читає) повністю розчинитися у читанні, не помічаючи, що вже пізня ніч. Те саме може відбуватися з відеоіграми чи іншими захопленнями. 

Чому важливо не плутати РДУГ з іншими розладами

Люди можуть помічати в себе багато справді схожих симптомів на РДУГ, але подібна поведінка може бути наслідком умов сучасного життя і є реакцією мозку та органів чуття на збільшення кількості зовнішніх подразників, так звана нестійкість уваги внаслідок зовнішніх чинників. У нейротипової людини нестійкість уваги внаслідок зовнішніх чинників може бути значною мірою наслідком розвитку технологій та перенасичення інформацією, ось чому:

• Постійний потік інформації: Сучасні технології забезпечують безперервний потік новин, повідомлень, оновлень у соціальних мережах, реклами тощо. Наш мозок постійно перевантажений та не може довго концентруватися на чомусь одному.
• Короткі цикли уваги: Формати контенту в інтернеті часто розраховані на короткі цикли уваги (короткі відео, пости в соціальних мережах, заголовки новин). Це може призводити до того, що наш мозок стає менш здатним підтримувати тривалу концентрацію на більш складних або монотонних завданнях.
• Постійні сповіщення та переривання: Смартфони, комп’ютери та інші пристрої постійно надсилають сповіщення, які переривають нашу увагу та ускладнюють зосередження. Звичка постійно перевіряти сповіщення формує патерн легкої відволікальності.
• Інформаційне перевантаження: Величезна кількість доступної інформації може призводити до відчуття перевантаження та тривожності, що також негативно впливає на здатність концентруватися.
• Зміни у структурі мозку (потенційно): Деякі дослідження показують, що інтенсивне використання цифрових технологій може призводити до певних змін у структурі та функціонуванні мозку, зокрема в областях, відповідальних за увагу та контроль імпульсів.

Для нейротипової людини нестійкість уваги зазвичай є набутим явищем, що виникає під впливом зовнішніх факторів. Натомість у людей з РДУГ вона зумовлена нейророзвитковими особливостями та відмінностями у функціонуванні мозку, хоча зовнішні чинники також можуть посилювати ці труднощі.

Поширеність

За різними даними від 5 до 7% дітей шкільного віку мають РДУГ, це означає, що у кожному класі в середньому в 1-ї дитини можна знайти цей розлад. Симптоми РДУГ продовжують тривати в дорослому віці, але можуть ставати менш помітними – в 30 % випадків, за деякими дослідженнями, навіть, до 70 %. Поширеність РДУГ серед дорослих, за різними дослідженнями, становить приблизно 2,5% – 5% населення.

Серед дітей розлад діагностується у 3–6 разів частіше у хлопчиків, ніж дівчаток, у дорослих – навпаки, в жінок діагностують частіше, що зумовлено соціальними факторами. До дівчаток більше вимог, що призводить до маскування ознак РДУГ. Дівчатка з нейротиповістю можуть бути тихими, посидючими та відмінницями, але це зумовлено великим їх зусиллям та подавленням власних потреб. Дорослі жінки можуть проявляти більшу відповідальність та увагу до свого здоровʼя та самопочуття, тому частіше звертаються за допомогою.

Звідки береться РДУГ: спадковість чи умови життя?

Цей розлад вважається вродженим розладом, лише його симптоми можливо запідозрити у віці вже з 3-х років, а частіше, навіть, старше, коли дитина все більше взаємодіє із світом, з іншими людьми та починає навчатися. Точні причини РДУГ залишаються невідомими, але дослідження тривають. Генетика та фактори навколишнього середовища сприяють розвитку цього розладу.

Спадковість вважається найважливішим фактором ризику. Середня спадковість РДУГ становить ~ 75%. Якщо розлад є в одного з батьків, з імовірністю 1:3 дитина теж матиме розлад. Коли ж РДУГ у обох батьків, імовірність становить 2:3 (67%).

Перинатальні причини: паління матері, ускладнення в період вагітності чи при народженні.

Нейробіологічні фактори. Структурні та функціональні відмінності мозку виявлені за допомогою нейровізуалізації, зокрема у префронтальній корі, мезолімбічній системі, передній поясній корі.

Нейротрансмітери. Дисбаланс нейротрансмітерів, особливо дофаміну та норадреналіну, відіграє важливу роль у патофізіології РДУГ.

Зовнішні фактори середовища: Певні фактори середовища, наприклад вплив свинцю в дитинстві, можуть підвищувати ризик.

Перебіг і прогноз

Згідно різних статистичних даних, у середньому у 30-50 % РДУГ переходить з дитячого віку у дорослий. Попри те, що РДУГ є найпоширенішим розладом нейророзвитку і активно досліджуються причини його виникнення та лікування в сучасній науці, в Україні, на жаль, мало діагностований РДУГ у дорослих.

Нерозуміння особливостей своєї нейровідмінності, стигматизація (навішування ярликів) з боку суспільства, може значно впливати на навчальну/професійну, соціальну сферу особистості та власну самооцінку. Адже, діти з РДУГ можуть мати репутацію неорганізованих, розсіяних, імпульсивних, а нерозуміння батьків, порівнювання їх з іншими дітьми, не підходящі умови шкільної програми можуть призводити до булінгу, цькуванню дітей, психотравм, що впливає на формування їх бачення себе як повноцінної особистості і становлення себе по відношенню до суспільства.

У 75% випадків РДУГ має супутні розлади, найчастіші з них:

• Тривожні розлади (ГТР, ОКР, ПТСР, ПТСР)
• Депресії
• Залежності від психоактивних речовин, ігрові
• Розлади поведінки та особистості (в тому числі межовий розлад особистості)
• Біполярно афективний розлад
• Порушення сну
• РАС
• Розлади харчової поведінки.

Наявність супутньої симптоматики може маскувати РДУГ та ускладнювати його діагностику, а схожість певних симптомів призводить до встановленню хибних діагнозів, відповідно, неадекватного призначення лікування. Все більше зʼявляється даних про часте поєднання РДУГ з РАС (розладом аутичного спектру). Статистичні дані різняться, проте цифри високі, в будь якому випадку, від 20 до 50 % дітей з РДУГ виявляють клінічно значущі ознаки аутичного спектру.

Діагностика

Діагностика РДУГ у дорослих досить ускладнена, у звʼязку з тим, що багато симптоматики може маскуватися супутніми тривожними, депресивними чи іншими розладами. Часто, дорослі протягом свого життя пристосовуються до своїх особливостей роботи мозку і симптоми вже не такі очевидні. Важливою умовою, згідно усіх медичних класифікаторів розладів, є прояв симптоматики РДУГ ще до 12 років. Тобто, розлад є ще з дитинства, він не може проявитися лише в дорослому віці чи в останні роки Вашого спостереження, в цих випадках слід задуматися про інші причини неуважності, когнітивних порушень, до прикладу, теж порушення уваги через інформаційне перевантаження, емоційне вигорання, тривожно-депресивні розлади чи інше.

Симптоми розладу з віком змінюються. Є спостереження, що у дитячому віці може домінувати гіперактивність, а з дорослішанням та дозріванням певних структур мозку, може переважати симптоми дефіциту уваги. Важливо пам’ятати, що діагноз розлад дефіциту уваги та гіперактивності встановлює лише кваліфікований фахівець, лікар-психіатр, на основі комплексного обстеження. Краще звернутися за допомогою, ніж займатися самодіагностикою! В центрі «Емпатія» проводиться діагностика та лікування РДУГ у дорослих, диференційний діагноз з іншими можливими розладами, схожими за симптомами.

Комплексний підхід до лікування РДУГ

Основні підходи лікування розладу у дорослих:

• Психоосвіта
• Менеджмент симптомів РДУГ
• Психотерапія індивідуальна та/або групова
• Медикаментозне лікування

Роль психоосвіти у розумінні РДУГ

Психоосвіта починається з підтвердження діагнозу лікарем і знайомства з симптомами РДУГ. Важливо спостерігати за собою — які симптоми проявляються саме у вас. Корисно читати літературу, дивитися відео й шукати інформацію лише в достовірних джерелах. Симптоми розладу дуже різноманітні, і важливо зрозуміти, що є саме вашим проявом. Слід відрізняти прояви РДУГ від особистих психологічних особливостей і рис характеру. Це допоможе визначити, які прояви варто контролювати, а які — опрацьовувати в терапії.

Психоосвіта близьких людей з РДУГ важлива для кращої взаємодії та якості життя. Нейронетипові люди відрізняються мисленням і поведінкою від загальноприйнятих норм. Їх можуть вважати неуважними, безвідповідальними чи байдужими до почуттів інших. Порушення емоційної регуляції бувають різними — від вибухів до імпульсивних вчинків. Такі прояви можуть ускладнювати спілкування, створювати напругу в особистих стосунках.

Менеджмент симптомів РДУГ або як собі самостійно допомогти

Мозок людини з РДУГ працює по-іншому. Ми можемо це розуміти, приймати і спробувати знайти підхід. Як до цього пристосуватися — це і є менеджмент симптомів РДУГ. Ви можете щось самостійно випрацювати, черпаючи інформацію з інформаційних джерел. Також можна скористатися форумами нейронетипових людей, які діляться власним досвідом. Або ж ви можете взяти потрібну інформацію з групових психотерапій. Різних тренінгів стає все більше в нашому просторі. Вони створені прицільно для людей з цим розладом. Важливо, щоб заходи організовували дипломовані фахівці!

Прикладом менеджменту симптомів РДУГ є:

• Складання завдань, списків на день, з виділенням пріорітетних;
• Використання чек-листів;
• Нотатки та стікери з нагадуванням, розміщенням їх у помітних місцях;
• Використання календарів, різних застосунків для контролю дедлайнів та нагадувань про важливі зустрічі, завдання;
• Використання блокнотів, записників, мати їх завжди під рукою;
• Організація електронних систем зберігань та систематизація документів;
• Вибудування звички класти гаманець, документи чітко в одне місце;
• Дотримання рутини, режиму;
• Допомога рідних, друзів;

Для нейровідмінних людей важливі спорт, режим сну та харчування через часту коморбідність. Це особливо актуально при тривожних, депресивних розладах, порушеннях сну й харчової поведінки. Порушення сну часто виникають через надмірну мозкову активність або гіперфіксації. Також впливають тривожні «жуйки» — повторювані думки, які заважають розслабитися перед сном. Тому важливо визначити індивідуальні способи заспокоєння та підготовки до сну. Це можуть бути йога, читання, рутинні справи, прогулянки чи інші заспокійливі ритуали.

Фізична активність є природним регулятором нейробіологічних процесів організму. Регулярний спорт знижує гіперактивність, покращує концентрацію, формує дисциплінованість.
Водночас регулярність спорту часто є складною для людей з РДУГ. Тому варто підібрати цікавий вид активності, що викликатиме позитивний відгук. Якщо тренажерний зал здається нудним, підійдуть командні або турнірні види спорту. Це можуть бути танці, волейбол, баскетбол, теніс, гімнастика, бойові мистецтва тощо.

Психотерапія

Важливими елементами допомоги при РДУГ є індивідуальна та групова психотерапія. Вибір конкретного виду терапії залежить від індивідуальних потреб та особливостей людини з РДУГ. Коротко опишимо деякі з них:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) навчає конкретних навичок для роботи з неадаптивною поведінкою. Використовуються різні техніки та стабілізуючі вправи для зміни думок і реакцій. КПТ ефективна при супутніх розладах РДУГ — тривожності, депресіях, фобіях, ОКР тощо.
• Терапія прийняття та відповідальності допомагає прийняти нав’язливі думки та зосередитися на діях. Дії мають відповідати особистим цінностям та сприяти зменшенню румінацій. Цей підхід підвищує психологічну гнучкість і зменшує внутрішній спротив нав’язливим думкам.
• Гештальт-терапія фокусується на усвідомленні теперішнього моменту та дослідженні емоцій. Вона допомагає зрозуміти тригери та емоційні корені румінацій. Це сприяє відповідальності за переживання та пошуку нових реакцій на події.
• Майндфулнес та відволікання навчають перебувати в теперішньому моменті. Також використовуються техніки для переключення уваги від нав’язливих думок.
• Сімейна терапія та консультації для пар допомагають впоратися зі стресом у стосунках. Близькі дізнаються, як підтримати людину з РДУГ. Також покращуються комунікація та навички вирішення спільних проблем.
• Групи підтримки об’єднують людей із РДУГ для обміну досвідом та порадами. Цей підхід може бути ефективним і більш економічно доступним.

Тут зазначено лише частину існуючих видів терапій. Ефективність кожної терапії залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та його мотивації до змін. Також важливу роль відіграють кваліфікація й досвід терапевта.

Медикаментозне лікування

У разі значного впливу симптомів на життя, медикаментозне лікування РДУГ в Полтаві є доцільним. Лікування спрямоване на полегшення проявів, хоча не забезпечує повного вилікування розладу. Призначати медикаментозне лікування може лише лікар, обізнаний із РДУГ та його терапією. Дія препаратів базується на активації дофамін- та норадреналін-залежних нервових шляхів. Це допомагає зменшити вираженість симптомів під час проходження медикаментозної терапії. Слід зазначити, що існує специфічне лікування саме для РДУГ як окремого діагнозу. Проте РДУГ часто супроводжується тривожними, депресивними або іншими супутніми розладами. У таких випадках може додаватися протокольне лікування антидепресантами за необхідності. Це лікування можливе незалежно від прийому ліків при основному діагнозі РДУГ.

Препарати для лікування симптомів РДУГ:

• Стимулятори (метилфенідат, дексметилфенідат) є препаратами першої лінії для РДУГ. Вони підвищують та врівноважують рівень нейромедіаторів у мозку. Це знижує прояви симптомів гіперактивності та дефіциту уваги. Препарати можуть прийматися ситуативно, а не на постійній основі. Їх використовують у періоди, коли потрібно зосередитися на задачах чи роботі. Часто пацієнти бояться залежності від стимуляторів. Цікавий факт: метилфенідат може знижувати ризик формування залежної поведінки. Це особливо важливо для людей з РДУГ.

• Нестимулятори:

• Атомоксетин є другою лінією. Приймається на більш регулярній основі, щоденно. Окрім покращення симптомів РДУГ, є дослідження, які показують позитивний вплив атомоксетину на зниження тривожності. Препарат діє повільніше ніж стимулятори, є час адаптації, зазвичай близько 3 тижнів.

• Бупропіон — антидепресант, що діє на норадреналінові та дофамінові рецептори. Може бути кращим вибором, якщо інші препарати викликають побічні ефекти. Також підходить, якщо є медичні протипоказання до інших препаратів. Бупропіон може поєднуватися з атомоксетином. Діє не відразу — повний ефект через 2–3 тижні.

• Гуанфацин пролонгованої дії є альфа-2а-адренергічним агоністом. Дослідження показують його ефективність при симптомах опозиційної поведінки. Застосовується у дітей і підлітків з РДУГ. Може покращити емоційну регуляцію та зменшити імпульсивність. Інколи призначається дорослим при розладах настрою.

Особливості застосування та контроль медикаментозного лікування РДУГ

Усі препарати призначаються індивідуально, починаючи з менших дозувань. Лікар може поступово збільшувати дозу залежно від реакції пацієнта та переносимості препарату. Початок дії нестимуляторів поступовий, повний ефект може проявитися через кілька тижнів. Припинення ліків слід робити поступово, не різко, під наглядом лікаря. Препарати можуть викликати побічні ефекти: сонливість, втому, головний біль, біль у животі. Можливі також сухість у роті та зниження артеріального тиску. Більшість побічних ефектів є легкими або помірними та можуть зникати з часом.

Якщо побічні ефекти заважають функціонуванню або не минають, лікар може відмінити препарат. Лікар контролює судоми, серцево-судинну систему, пульс, тиск, ЕКГ за потреби. Спостерігаються порушення сну, поведінки, наявність тіків. В Україні нині дефіцит або відсутність доступу до більшості препаратів. При РДУГ можуть призначати основні препарати, а також антидепресанти, антипсихотики, нормотиміки. Лікування залежить від супутніх розладів.

Медикаментозне лікування призначає виключно лікар, обізнаний у специфіці РДУГ. Лікар повинен тримати пацієнта під чітким медичним контролем. Препарати можуть викликати побічні дії, які можуть нашкодити.

В центрі «Емпатія» можна отримати діагностику РДУГ та лікування з урахуванням індивідуальних потреб. Наші кваліфіковані фахівці надають вичерпні роз’яснення щодо лікування. Ми допомагаємо досягти покращень якості життя та функціонування.

Гальченко Аліна Василівна

Співзасновниця центру Емпатія, психіатр вищої категорії, психотерапевт, (PhD) науковий ступінь доктора філософії зі спеціальності медицини, автор оригінального тексту