Лікування розладів харчової поведінки

Лікування розладів харчової поведінки вимагає багато зусиль, знань і досвіду як від психотерапевта, так і від самої людини. Важливу роль у процесі лікування відіграє оточення – близькі, родина, друзі. Вони можуть стати підтримкою та опорою на шляху до одужання. Водночас їхнє нерозуміння або неприйняття проблеми може демотивувати звернутися до фахівця та розпочати психотерапію чи, за потреби, медикаментозне лікування.

Це ювелірна командна робота задля того, щоб не потрапити в сумну статистику: розлади харчової поведінки мають найвищий рівень смертності серед усіх психічних розладів, кожні 62 хвилини у світі помирає одна людина. І попри цей факт, саме РХП – та група захворювань, що вважається у суспільстві “підлітковою, жіночою”, а також “віянням моди”. Звучить, ніби розлад не вартий уваги, знецінююче. І це викликає неабиякий сум у фахівців, які хоча б раз за практику бачили жахливі наслідки, які може викликати всім відома нервова анорексія. На жаль, вона посідає одне з перших місць по смертності через зростання ризику самогубства, фізичні ускладнення.

Розлади харчової поведінки (або розлади, пов’язані зі споживанням їжі) – це група психічних захворювань, пов’язаних зі зміною сприйняття та відношення до власного тіла, зовнішності, порушення “стосунків” із харчуванням, зацикленість на режимі, правилах, обмеженнях або навпаки їх відсутність. Найчастіше серед населення зустрічається такі РХП: нервова булімія, нервова анорексія, компульсивні переїдання, орторексія.

Ознаки розладів харчової поведінки: на що звернути увагу?

Зверніть увагу на загальні симптоми, ознаки та “червоні прапорці”, які можуть вказувати на розлади харчової поведінки. Якщо ви помітили їх у себе чи близької людини, варто своєчасно звернутися до лікаря для діагностики. Своєчасне лікування РХП допомагає уникнути серйозних наслідків та покращити якість життя.

• Постійна стурбованість, хвилювання щодо власної зовнішності, фігури, тіла.
• Часті зважування, фіксація думок на цифрі або, навпаки, уникнення вагів.
• Постійні заміри об’ємів тіла за допомогою сантиметрової стрічки або контроль за рахунок специфічних ритуалів (наприклад, чи зможу обхопити долонею зап’ястя чи двома долонями стегно/талію).
• Часті емоційні гойдалки, зміна настрою, знервованість.
• Замкнутість, небажання споживати їжу в компанії, з родиною чи друзями.
• Навіть при відчутті голоду – свідома відмова від сніданку, обіду чи вечері.
• Надмірне хвилювання, емоційні “зриви” при неможливості поїсти вчасно чи певну кількість разів, наявність чіткого графіка та режиму харчування.
• Суворі дієти, обмеження в харчуванні.
• Поділ продуктів на “хороші” та “погані”, категорично “заборонені” продукти, після вживання яких слідує покарання себе через голод чи спорт.
• Відсутність насичення навіть після достатньої за розміром, збалансованої порції їжі та постійне бажання їсти.
• Бажання розділити емоції та почуття з їжею: хвилююсь – їм, радію – їм, боюсь – їм і так далі.
• Різке схуднення чи набір ваги.
• Надмірні виснажливі тренування, заняття спортом вдома чи у спортзалі.
• Уникнення зустрічей з друзями, компаніями, особливо в закладах громадського харчування чи на свята, де точно буде спільний прийом їжі.
• Постійна втома, слабкість, хворобливий вигляд.
• Випадіння волосся, його ламкість, тьмяність.
• Блідість, сухість шкіри.
• Запаморочення, втрата свідомості.
• Прискорене серцебиття, знижений або підвищений тиск, пітливість, поколювання, оніміння в тілі та інші фізичні симптоми.

Види розладів харчової поведінки

Розглянемо детальніше найпоширеніші діагнози, що належать до розладів харчової поведінки.

• Орторексія – це порушення харчової поведінки, яке проявляється нав’язливим прагненням вести “здоровий спосіб життя”. Це значно обмежує різноманітність їжі та може призводити до соціальної ізоляції. Людина уникає місць, де неможливо з’їсти щось “правильне, здорове, чисте за складом”. Вона прагне жити “за режимом”, дотримуючись суворого графіка фізичних навантажень. У разі пропуску тренування виникає сильне почуття провини та підвищена тривога.

Приклад: молодий чоловік 30 років має регулярні тренування в спортзалі 5 разів на тиждень, куди їде одразу після роботи, категорично не пропускаючи, бо ж пропустивши – буде мати надмірне роздратування, навʼязливі думки, звинувачення себе за збій “режиму”. Якщо товариш запрошує його повечеряти разом, чоловік спершу погляне в свої нотатки, чи є по плану сьогодні тренування, якщо є – відмовиться від зустрічі з другом, якщо немає – піде лише за умови, що в кафе буде наявне щось корисне, “правильне”, на його погляд, в меню. Тому такі зустрічі бувають вкрай рідко, бо це – порушення режиму.

• Нервова булімія – це розлад харчової поведінки, який характеризується повторюваними епізодами надмірного вживання їжі. Людина втрачає контроль над розміром порції, а після цього відчуває нестерпне почуття провини за з’їдене та фізичний дискомфорт. Як наслідок, виникає потреба в “очищенні” – позбавленні від зайвих калорій. Це може відбуватися шляхом прийому різних препаратів для схуднення, проносних і сечогінних пігулок або викликання блювання. Епізоди переїдання та очищення відбуваються щонайменше раз на тиждень протягом трьох місяців.

Жінка 50-ти років живе в токсичних стосунках, конфлікти в родині стали рутиною. Вона почала переїдати, не зупиняючись, поки не виникне біль у шлунку. Після цього відчувала провину, тривогу, сором. Щоб полегшити стан, викликала блювання, що стало замкнутим колом: стрес – переїдання – дискомфорт – самозвинувачення – очищення – тимчасове полегшення. Без допомоги ситуація погіршувалась: з’явилися проблеми зі шлунково-кишковим трактом, ерозії ясен, випадіння волосся. Усвідомлюючи проблему, вона звернулася до лікаря.

Як розлади проявляються у житті

• Компульсивне переїдання – схожий розлад до булімії, людина з’їдає величезні порції, аж до болю в шлунку, навіть без відчуття голоду, проте відсутні саме “ритуали” очищення. Як правило, людина відчуває сором, провину за порцію та кількість їжі спожиту всього за пару годин, тому прийом їжі відбувається наодинці. При компульсивному переїданні важливе саме “проживання” різних емоційних станів із їжею: злюсь – їм, радію – їм, тривожусь чи сумую – йду до холодильника.

Приклад: дівчина 19-ти років щоразу при стресі заходить до магазину та купує десятки шоколадних батончиків. Вона зʼїдає їх наодинці одразу після повернення додому. Упаковки не викидає у смітник, щоб рідні не помітили кількість. Після переїдання відчуває сором і провину, звинувачує себе. Ситуація повторюється знову і знову. Вона відмічає стрімкий набір ваги – за 2 місяці плюс 9 кг. Чує від рідних критику щодо зовнішності. Цей розпач, смуток і образу знову “заїдає”.

• Нервова анорексія – це розлад харчової поведінки, який проявляється суворими обмеженнями в їжі. Людина значно скорочує споживання певних продуктів, урізає калорійність раціону, дотримується жорстких дієт, споживає замалі порції або повністю відмовляється від їжі. Часто ігнорується відчуття голоду, яке на тяжчих стадіях розладу може повністю зникнути. “Мотивацією” є нестерпний страх набрати “зайві” кілограми та сильне бажання схуднути, навіть якщо вага в нормі або вже критично низька. Це відбувається через викривлене сприйняття власного тіла.

Типи розладів харчової поведінки

• рестриктивний – постійне обмеження, без “зривів” на переїдання;
• тип із очищенням (очищувальний) – обмеження вживання калорії, що доповнене епізодами переїдання, після яких слідують компенсаторні заходи, як “ритуали” при булімії, тобто викликання блювання, прийом сечогінних, проносних засобів і так далі.

Приклад: дівчина 20-ти років (зріст – 175 см, вага – 57 кг, ІМТ на нижній межі норми) професійно займається танцями. Новий тренер протягом місяців наголошував на важливості “тримати себе у формі”, токсично висміював її округлі стегна. Як наслідок, дівчина щоразу довго розглядала себе у дзеркалі, переконуючи, що тренер правий. Вона вірила, що не досягне успіху, якщо не схудне. Почала порівнювати себе з колегами по паркету в соцмережах. Це переросло у фіксовану нав’язливу думку, вона витрачала на це кілька годин на день. Дівчина свідомо зменшила порції, категорично відмовилася від деяких продуктів. За місяць втратила 5 кг, але все ще сприймала себе повною. Перейшла на одноразове харчування овочевим салатом. Відмітила припинення менструального циклу.

Рідкісні розлади харчової поведінки: види та особливості

• Дранкорексія (алкогольна дієта) – значне обмеження вживання калорій, що отримує людина від їжі, замінюючи їх на калорії “алкогольні”, задля того, щоб не набрати зайві кілограми, не зіпсувати фігуру. Інколи людина може повністю відмовитись від прийому їжі на користь великої кількості алкоголю.
• Румінація – повернення їжі, мимовільне чи усвідомлене, із шлунку в ротову порожнину, ціль – знову її пережувати та проковтнути чи виплюнути. Зазвичай це порушення харчової поведінки зустрічається у людей із відхиленнями в розвитку.
• Розлад вибіркового харчування – людина обмежує список вживаних продуктів за типом, кольором, походженням, будь-чим, відмовляється пробувати нові для себе смаки, продукти.
• Алотріофагія (піка, спотворення смаку) – порушення харчової поведінки, проявляється через навʼязливе бажання вживати неїстівні або незвичні, часом небезпечні, для харчування речовини: мило, фарба, метал, грунт, крейда, вугілля та інше.
• Прегорексія – розлад харчової поведінки у вагітних, надмірні заняття спортом, виснажливі тренування, урізання калорій через страх набрати вагу за період вагітності та спотворене уявлення про власне тіло.

Наслідки відмови від лікування

Часто РХП призводять до таких наслідків чи ускладнень:

1. Депресія, тривожні розлади, інші психічні порушення, що підвищують ризик суїциду.
2. Зневоднення організму, електролітний дисбаланс.
3. Серцева недостатність та порушення ритму.
4. Ниркова недостатність, набряки.
5. Порушення менструального циклу у жінок, безпліддя.
6. Захворювання шлунково кишкового тракту: ГЕРХ, гастрит, виразки.
7. Остеопороз, як наслідок – крихкість кісток, схильність до переломів.
8. Пошкодження зубів, карієс, виразки ясен.

Методи профілактики розладів харчової поведінки

Профілактика РХП спрямована на запобігання їх розвитку через формування здорових харчових звичок ще з дитинства. Важливо мати позитивне та толерантне ставлення до свого тіла. Не менш значущою є підтримка емоційного благополуччя. У складних життєвих ситуаціях і періоди стресу варто звертатися за допомогою до психологів та психотерапевтів. Важливо не залишатися наодинці зі своїми труднощами.

Як проходить лікування розладів харчової поведінки?

РХП — це серйозні порушення, які потребують обов’язкової психологічної підтримки та тривалої психотерапії. У деяких випадках лікарі також призначають медикаментозне лікування. У центрі «Емпатія» працюють фахівці, які використовують різні методи терапії:

• Когнітивно-поведінкова психотерапія. Допомагає змінити деструктивні переконання щодо їжі, ваги та харчування.
• Гештальт-терапія. Дозволяє глибше зануритися в корінь проблеми та зрозуміти причини розвитку розладу. Допомагає усвідомити власні емоції, почуття та внутрішні конфлікти.
• Групова психотерапія, сімейна терапія, психоаналіз, схема-терапія, арт-терапія. Використовуються як додаткові методи лікування.
• Медикаментозна терапія. Якщо у пацієнта є супутні захворювання, лікарі можуть призначати медикаменти. До них належать антидепресанти (СІЗЗС, СІЗЗСН), транквілізатори та нейролептики. Захворювання можуть включати великий депресивний розлад, генералізований тривожний розлад, ОКР і порушення сну.

Важливість своєчасного звернення до спеціаліста

Розлади харчової поведінки є досить поширеними, проте часто ігноруються суспільством. Вони можуть завдавати серйозної шкоди фізичному та психологічному здоров’ю. Своєчасне лікування розладів харчової поведінки допомагає уникнути ускладнень і значно підвищує шанси на повне одужання. Щоб запобігти їх розвитку, важливо бути чутливим до себе. Варто звертати увагу на самопочуття під час і після їжі, усвідомлювати голод і ситість, зберігати баланс між відпочинком і активністю. Важливо бути психологічно гнучким у харчуванні та спорті, щоб уникати жорстких обмежень. Психотерапевтичний центр «Емпатія» допоможе вам і вашим близьким діагностувати та подолати розлади харчової поведінки. Наші лікарі-психотерапевти, психіатри та психологи підберуть оптимальний метод лікування. Вони підтримають вас на шляху до одужання.

Дубина Ольга Олександрівна

Співзасновниця центру Емпатія, психіатр, лікар-психотерапевт, психофізіолог, автор оригінального тексту