Питання, що залишаються без відповіді, або відповіді, які ведуть лабіринтом без виходу. Болючий холод пустоти в грудній клітці, який коле до сліз. Очі, які раптово стали гірше бачити світ, чи світ, який став чужим. Щемке відчуття, ніби сльози котяться не по шкірі, а вже десь глибше в тілі, ніби дощ омиває порожній резервуар з водою.
Колись почула слова, що про щастя ми можемо говорити недовго, а для смутку знайдемо слів побільше. Справді так воно й є, тому що не існує вічно щасливих людей — тільки вічнозелені дерева. А тепер у мене питання: то, можливо, нормально бути в депресії й відчувати все те, що написано в першому абзаці? Моя відповідь — ні.
Щорічно на депресію страждає 4–5% нових осіб від загальної популяції, ризик захворіти на депресію становить 15%. За даними ВООЗ, на депресію страждає 264 мільйони людей. Депресія — це хвороба, така ж, як пневмонія, ішемічна хвороба серця, гепатит, ревматоїдний артрит чи пієлонефрит. Вона, як і інші хвороби, існує насправді, не треба її недооцінювати. Те, що людина страждає душею і що рани її побачити не можна, не означає, що їх немає. Можливо, життя й не цукор, але жити з тягарем депресії не можна — її треба лікувати, бо наслідки можуть бути досить сумні.
П’ять поширених міфів про депресію: розвінчання небезпечних уявлень
Те, що депресія не є хворобою — міф, і мені було принципово важливо одразу розвінчати його для вас. Давайте познайомимось ще з п’ятьма (спойлер: я їх також розвінчаю).
1. Люди з депресією слабкі.
Нагадаю: вкрай рідко оформлюється “лікарняний” — лише у тяжких випадках стаціонарного лікування. Ті, хто страждає на депресію, намагаються з усіх сил упоратись із проблемою самостійно, не подаючи виду. Ходять на роботу, займаються навчанням, роботою чи сім’єю. Роблять усе це і одночасно борються самі з собою. Інша справа, що так робити не варто, адже можна хронізувати хворобу або, як кажуть, “запустити”.
2. Щоб не було депресії — треба лише позитивно мислити.
Це щось типу: «щоб не було синців — просто не падай». Дякую, Капітане Очевидність. Проблема в тому, що однією з ознак депресії є якраз неспроможність позитивно мислити — це симптом. Йому не можна просто сказати «досить». При правильній терапії людина не просто відновлює здатність думати позитивно, а наново навчається це робити.
3. Якщо в житті немає серйозних проблем — значить, і депресії бути не може.
Причина появи депресії не завжди є зовнішньою, але обов’язково є внутрішньою проблемою — а саме, вона знаходиться в нейронних контурах головного мозку, які активуються під дією нейромедіаторів: дофаміну, серотоніну та норадреналіну. Депресію зумовлює нестача цих нейромедіаторів у шляхах від стовбура головного мозку через гіпоталамус до префронтальної кори, базального відділу переднього мозку, смугастого тіла, прилягаючого ядра та мозочка.
4. Люди з депресією завжди виглядають пригніченими.
Це стереотип. Зазвичай люди намагаються приховати свій стан, бо бояться зіткнутись зі знеціненням своїх переживань. При цьому симулюють стан благополуччя. Через тривале ігнорування проблеми депресії в соціумі багато людей залишаються без підтримки. Насправді, депресія є набагато поширенішою хворобою, ніж говорить офіційна статистика, бо просто відсутні звернення за допомогою.
5. Депресія — це хвороба дорослих.
Вона трапляється і в дітей, і в підлітків, навіть у немовлят. Причиною є як внутрішні (проблема дефіциту нейромедіаторів), так і зовнішні фактори (втрата зв’язку з батьками або одним із них, булінг, насильство, інші хвороби). Поширеність депресії в дітей до 13 років — 3%, у дівчат та хлопців у віці від 13 до 18 років — 6% та 5% відповідно.
Депресія — серйозна проблема, але це не означає, що її неможливо побороти. Зазвичай найкращі результати має саме комбінація медикаментозного лікування та психотерапії.
Сучасні підходи до лікування депресії: препарати й терапії
Згідно з клінічними протоколами, лікування антидепресантами першої лінії полягає у використанні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (есциталопрам, сертралін, пароксетин, флуоксетин), препарати другої лінії — селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (дулоксетин, венлафаксин).
Антидепресанти підбираються виключно лікарем, індивідуально для пацієнта, враховуючи супутні захворювання, вік, анамнез (чи проходив курс лікування раніше). Також лише фахівець може підібрати правильне терапевтичне дозування!
Дієвих методів психотерапії досить багато, але відгукнутись у серці може лише один. Коротко про основні психотерапевтичні методи:
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — допомагає людині усвідомити негативні думки, змінити їх на більш реалістичні та сформувати нові корисні звички.
- Гештальт-терапія — повертає контакт із власними почуттями, тілом, бажаннями, потребами, які у людини з депресією часто “вимикаються”.
- Схема-терапія — змінює деструктивні моделі мислення та поведінки, сформовані в дитинстві.
- Діалектична поведінкова терапія (ДПТ) — поєднує прийняття власного стану й поступову зміну.
- Психоаналітична терапія — досліджує глибокі психологічні причини депресії, пов’язані з несвідомими конфліктами.
У нашому психотерапевтичному центрі “Емпатія” працюють висококваліфіковані, досвідчені лікарі-психіатри, які використовують сучасні протоколи, настанови та гайдлайни з усього світу, щоб ви якнайшвидше почали жити повноцінно — без депресії. Також у нашій команді працюють психологи й психотерапевти різних напрямів, щоб за допомогою психотерапевтичних сесій ви працювали над своїм самопочуттям.
Не бійтесь звертатись по допомогу. Не залишайтесь сам на сам із розладом, адже депресія — це не частина особистості, а стан, який потребує підтримки та лікування.
